Святилище
Назад Вперед
Центральне місце храму називається Святилищем (що є рівнозначно нефу у Латинській церкві).
Назва “Святилище” відповідає “Hekhal”, у Старому Завіті - Священному місцю.
Воно представляє світ, викуплений Ісусом Христом.
Тут вірні збираються, щоб молитися
Тут Бог знаходиться поперед вірних
Тут читається Євангеліє
На ньому знаходиться Євангеліє і хрест.
Перед ними лежить Ікона.
Перед цими символами грішник розкаюється перед Богом у своїх гріхах.
На південному трансепті храму св. Іллі ми розмістили Плащаницю, Ікону з похорону Ісуса.
Плащаниця часто розташовується на місці, яке нагадує гріб. В нашій парафії над Плащаницею висить Ікона
Розп’яття. При необхідності південний Вівтар також може бути місцем тайни прощення.
В центрі Святилища є Бема, там знаходиться Ікона храму і/або Ікона церковного празника. Більше того, Євангеліє
приносять сюди для благоговіння під час Утрені.
На Архієрейській Службі Божій, на Бемі? Бог главенствує і є посеред нас.
Архітектурно-пояснювальне зауваження: коли я використовую термін “Бема”, я використовую його в прямому
значенні, яке означає рельєфну площину посередині Святилища.
Цей термін також використовується в Сирійській церковній архітектурі, і, звичайно, в “Bimah” в Синагозі.
У сучасній Візантійській архітектурі (завдяки відсутності Вема, як такого) цей термін пов”язують з Вівтарем
(площа поза Іконостасом, де знаходиться Священний стіл).
З цієї точки зору Ви здивуєтесь: “Де ж лавки ?”. “Чи ці фото є з церкви, коли в ній ще відбувався ремонт?
І лавки ще поставлять?”
Згідно з Візантійською традицією, у наших храмах немає лавок. Вони є в Протестантських церквах. Там вони
встановлені, щоб слухати дуже довгу проповідь, яка є головною частиною Літургії. На відміну від протестантства,
православіє вимагає більшої свободи для людського тіла, свободи для молитви. Молитва у Візантійській традиції
відбувається не сидячи. Ми молимось стоячи.
Ми часто виконуємо поклони- знак Хреста, який поєднується з нахилом вперед. Часами ми клякаємо (так званий
повний поклін).
Крім того є різні таїнства та ритуали, які вимагають людей рухатися: виніс Євангелія(на Утрені та Літургії),
мировання на Великдень, тощо.
Найпростіший шлях до молитви і поклоніння мав би серйозну перешкоду, якби всі мали б сидіти.
Отець Андрій Кіровський (Директор Інституту Східних Християнських досліджень ім.. Шептицького) сказав
у своїй статті:
“Анафема сидінню”
Деякі роздуми над лавами в Східних Християнських церквах і їхній ефект на вірних. (Діаконія, ч. 15, №
2, 1980 ст. 173)
Лави є незручними для основних Літургійних частин. Я кидаю виклик будь-кому, за винятком акробатів, які
зможуть бути в стані прострації на лаві. Ми створюємо прострацію в Східних церквах не тому, що це необхідно,
просто наше тіло має що сказати Богові, ближньому та самому собі. Так само, як наш розум і мова. І, нарешті,
наше тіло не будуть мовчати у церкві з лавами. Іншими словами наші вірні вимагають свободи і простору,
якого лави не дають. Можливо, однією з найбільших причин, чому наші парафіяни не віддають переваги лавам
є простота догляду за дітьми.
Ми маємо багато молодих сімей з малими дітьми. Лави вимагають від маленьких парафіян поводитись тихо і
максимально зосередитись під час Служби Божої, а цього ніколи не буває. У наших храмах діти можуть тихо
бавитись із іграшками, розмальовувати книжки, або одне одного. Їм дозволяється трохи рухатись, а дорослі
за ними спостерігають. Дітки можуть цілувати Ікони(велика насолода!), запалювати свічки і брати участь
у будь-якій церемонії. Лави + діти створюють багато шуму. Без лав батькам легше молитися, не стримуючи
дітей. І всі щасливі!
Звичайно,
для літніх людей та тих, хто змучився є лави повздовж стіни і люди можуть сидіти на них, якщо потрібно.
  Назад Вперед
|